Що потрібно Україні щоб бути рівноправним бізнес партнером з ЄС та рештою світу

За межами України я був тільки одного разу, майже рік тому. Тут слід зазначити що я подорожував до цього майже по всій Україні, а за її межі не був бо не мав достатньо коштів та закордонного паспорту. І під час своїх подорожей я бачив наскільки захід України відрізняється від її сходу, південна частина від  північної, та столиця України від її найвіддаленіших куточків. Я з захопленням слухав різні місцеві діалекти, серед яких мені особливо сподобався закарпатський, дивувався від того що українською на сході говорять більше людей ніж я думав, що насправді багато хто з українців ніколи не бачив, та не бував в наших горах, і що багато де ще стояли пам’ятники Леніну…

І зараз розуміючи скільки я отримав  вражень тільки від поїздки Україною, ви можете собі уявити як змінила мене та мій світогляд поїздка в Європу. Там щось нове я бачив та розумів мало не кожної миті, і щоб описати це все мені б не вистачило навіть цілого тижня клопіткої роботи, де б я не відволікався ні на що інше. Однак, можна виділити основний момент завдяки якому мабуть і є така відчутна різниця між Україною, та будь якою країною Європейського Союзу –  це люди. І люди не в тому розумінні що в Європі вони розумніші або мають інший світогляд, справа не в цьому. В Європі люди інші бо вони відчувають, і знають що за них дбає їхній уряд та держава. Люди в Європі не ховають все своє цінне в найзахищеніші місця під час сніданку чи обіду в кафе, бо знають що навряд чи хтось захоче привласнити їхнє майно, адже неподалік завжди патрулює хтось з поліції, котрі завжди готові допомогти та захистити, в Європі уряд та держава оберігає своїх людей. Люди в Європі впевнено йдуть відкривати судові позови, якщо їх хтось обманув, або вони натрапили на шахраїв, бо знають що суддя буде опиратись тільки на права, та закони країни щоб винести вирок, а не на те хто з сторін дасть більшу суму хабара, в Європі уряд та держава шанує права кожного, та слідкує щоб цих правил та законів дотримувались всі однаково. Люди в Європі частково привітні від того що навколо всюди чисто та охайно, а дороги завжди в хорошому стані, в Європі уряд та держава дбає щоб навколо був порядок, та вимагає дотримання цього порядку від інших. І зрештою, люди в Європі охочіше сплачують податки, бо точно знають що ці кошти підуть на допомогу нужденним, розвиток країни, та на підтримку вищеперерахованих, та багато інших функцій, що власне і формує державу, а не цілій низці високопоставленим особам з державних органів в кишеню.

Ну і зараз можна перейти безпосередньо до співпраці України та ЄС, тут насправді все досить просто, Україна найбільша країна в Європі але за іронією не входить в самий Євросоюз. В нас в Україні найродючіші ґрунти в Європі, ми експортуємо металургійну, машинобудівну та хімічну промисловість, є вихід до моря,  в нас працьовиті люди, чудові програмісти та високий потенціал країни в цілому. За однакових умов між країнами Європи Україна була б одна з найвпливовіших, сильних та багатих країн. От тільки є одна проблема – ми тільки експортуємо сировину, продаючи її замість того щоб створювати самим щось з неї, та продавати готові продукти, які б вартували в ціні набагато більше за сировину. І основною причиною як на мене в цьому є те що українці не відчувають цього чим може похвалитись кожен європеєць, навіть іммігрант – що про нас дбає наш уряд та держава.

Українці не відчували що їх захистять у випадку крадіжки, чи збройного нападу, навіть якщо хтось з правоохоронних буде зовсім поряд. За більшості випадків українці навіть не намагались почати судове розслідування бо наперед розуміли що банально програють справу через продажність судової системи, навіть якщо  закон буде повністю на їх стороні. Українцям важко було тримати позитивний настрій коли навколо вони бачили розбиті дороги, зруйновані тротуари та загальний безлад навколо, який в кращому випадку трохи прибирали тільки перед великими святами, або перед виборами. І на цьому фоні українцям важко було думати про щось ще крім того як заробити на життя, одягнути себе та свої сім’ї, зрештою вижити.

Мені здається саме це було основною причиню революції гідності, ми не так хотіли в Європу, як змін в цих основних відносинах: держава – уряд – народ. І ці відносини почали потроху змінюватись в кращу сторону, і за умови що ці зміни продовжаться, та зрештою будуть відповідати стандартам ЄС, ми зможемо почати вести тісну співпрацю з ЄС, де Євросоюз буде фігурувати як вчитель який спочатку все навчить та покаже, а потім ми вже на рівні з ЄС будемо вести рівні партнерські відносини. Українці почнуть задумуватись над запуском більш цікавих бізнес проектів, ніж від тих які існують зараз що націлені на продаж та реалізацію різних товарів, та експортів різного виду сировини, як природних так і інтелектуальних. І хто знає можливо тоді у нас буде своя хороша марка автомобілів, ми почнемо продавати відомий брендований одяг, який повністю був би вироблений в Україні, можливо навіть ми б зуміли реалізувати наш ІТ потенціал та нарешті реалізували свій проект, який би зайняв достойне місце між теперішніми інтернет гігантами, такими як facebook, twitter, google. Але щоб таке в нас було в першу чергу треба щоб людина відчувала себе людиною в своїй же країні.